Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №904/10401/15
Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №904/10401/15
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №904/10401/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 904/10401/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року

у справі № 904/10401/15

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод"

про стягнення заборгованості 625 510,12 грн. за кредитним договором

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Музичук В.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 31 грудня 2015 року та заяви про виправлення описки у заяві про збільшення позовних вимог від 18 січня 2016 року просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" 721 180,11 грн заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 461/02-11 від 22 грудня 2011 року, з яких:

- 106 140,92 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 01 грудня 2014 року по 24 листопада 2015 року,

- 291 623,22 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати кредиту за період з 03 вересня 2014 року по 24 листопада 2015 року,

- 19 664,72 грн. - інфляційні втрати за прострочення сплати процентів за користування кредитом,

- 25 980,81 грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 02 вересня 2013 року по 24 листопада 2015 року,

- 2 249,07 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом,

- 275 521,37 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту за період з 01 грудня 2014 року по 24 листопада 2015 року.

В обґрунтування вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №461/02-11 від 22 грудня 2011 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 106 140,92 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 291 623,22 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 19 664,72 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 25 980,81 грн. три проценти річних за прострочення сплати кредиту, 2 249,07 грн. три проценти річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 137 760,69 пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 10 817,70 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2016 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року в частині стягнення з ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 137 760,69 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом скасовано та справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 січня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29 лютого 2016 року у справі № 904/10401/15 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року (суддя: Мартинюк С.В.), прийнятим за результатами нового розгляду справи в частині стягнення 137 760,69 грн. пені та з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 52 191,27 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року (склад колегії суддів: Чимбар Л.О., - головуючий, Дмитренко Г.К., Джихур О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року залишено без змін.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що підстави для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати кредиту за період з 04 березня 2015 року по 03 вересня 2015 року, коли діяла відстрочка виконання рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту, відсутні, оскільки невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання.

Крім того, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, скористався наданим йому законом правом та зменшив розмір пені на 50% з огляду на тяжкий майновий стан відповідача.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення 275 521,37 грн пені задовольнити повністю. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 22 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький рудоремонтний завод" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №461/02-11 (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до п. 2.1. якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 1 823 773,00 грн. шляхом надання кредитних коштів окремими траншами. Встановлення розміру кожного траншу відбувається після підписання з позичальником договору про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, в якому визначається, крім іншого, строк користування траншем, процентна ставка. Договори про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування є невід'ємними частинами цього Договору.

За судовими рішеннями по справі №904/6212/14 з ПАТ "Марганецький рудоремонтний завод" на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" стягнуто основний борг за кредитом за договором про відкриття кредитної лінії №461/02-11 від 22 грудня 2011 року, а також борг по процентам за користування кредитом, нарахованими за період з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року, пеню за кредитом та пеню за процентами за період з 05 лютого 2014 року по 30 листопада 2014 року.

Господарськими судами в зазначених судових рішеннях встановлено обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, які не потребують доказування у даній справі № 904/10401/15.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань зі сплати кредиту, банк нарахував відповідачу пеню за період прострочення сплати кредиту з 01 грудня 2014 року по 24 листопада 2015 року в сумі 275 521,37 грн., стягнення яких є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2. кредитного договору (в редакції Договору про внесення змін та доповнень №142/02-13 від 25 квітня 2013 року) передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом "факт/факт" від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. За несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, що нараховані після настання кінцевої дати повернення кредиту, що вказана у п.2.3. цього Договору, пеня не нараховується.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року у справі № 904/6212/14 стягнуто з відповідача на користь позивача зокрема 567 973,00 грн. основного боргу - тіла кредиту та надано відстрочку виконання рішення на 6 місяців. Дане рішення було оскаржено в апеляційному порядку і не набрало сили до його перегляду апеляційним судом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 березня 2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року у справі № 904/6212/14 змінено та надано публічному акціонерному товариству "Марганецький рудоремонтний завод" відстрочку виконання рішення до 03 вересня 2015 року.

Таким чином, судами вірно встановлено, що в період часу з 04 березня 2015 року по 03 вересня 2015 року діяла відстрочка виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 567 973,00 грн.

Встановивши зазначені обставини та врахувавши наведені норми закону, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання за період такого відстрочення.

Зазначена позиція підтверджується правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 17 лютого 2016 року по справі № 3-1276г.15.

Твердження позивача в касаційній скарзі про те, що зазначені висновки Верховного Суду України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин колегія суддів не бере до уваги, оскільки спірні правовідносини у даній справі № 904/10401/15 виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором та стосуються наявності підстав для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, і саме такі ж спірні правовідносини були предметом дослідження господарських судів у зазначеній справі № 3-1276г.15, за результатом розгляду яких Верховним Судом України були зроблені зазначені вище висновки щодо неможливості застосування наслідків порушення грошового зобов'язання за період, на який було відстрочено судове рішення про задоволення вимог кредитора.

Врахувавши викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для нарахування та стягнення пені за прострочення сплати кредиту за період з 04 березня 2015 року по 03 вересня 2015 року, коли діяла відстрочка виконання рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту.

За результатами проведеного судами перерахунку розміру пені за прострочення повернення кредиту за період з 01 грудня 2014 року по 03 березня 2015 року та за період 04 вересня 09.2015 по 24 листопада 2015 року (без урахування періоду відстрочення виконання судового рішення з 04 березня 2015 року по 03 вересня 2015 року) судами встановлено, що загальній розмір пені складає 104 382,54 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Суди попередніх інстанцій проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази (довідки відповідача, баланс (звіт про фінансовий стан) підприємства станом на 30 червня 2016 року, банківські довідки тощо) встановили, що відповідач знаходиться у складному фінансовому стані, має значну дебіторську заборгованість, у підприємства існує велика заборгованість по заробітній платі перед робітниками, а також перед Пенсійним фондом. Обставини важкого фінансового стану відповідача за 2015 рік встановлені і в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 березня 2016 року у справі № 904/10402/15. Крім того, судами встановлено, що відповідач здійснив повне погашення кредиту за кредитним договором №461/02-11 від 22 грудня 2011 року.

Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, зокрема скрутний фінансовий стан відповідача, ступінь його вини, а також врахувавши факт повного погашення кредиту відповідачем, вірно визнали зазначені обставини винятковими та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% від належної до стягнення суми (104 382,54 грн.), у зв'язку з чим правильно стягнули з відповідача на користь позивача 52 191,27 грн. пені та, відповідно, правильно відмовили у задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи. Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час винесення оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року у справі № 904/10401/16 залишити без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді О.А. Кролевець

С.С. Самусенко